У світі про економіку. Інвестиційний магніт Європи, військова хитрість Китаю та цифрові двійники у Сінгапурі

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Макрономіка: Франція як європейський магніт для інвестицій

Франція набирає ваги на континенті. Ми це розуміємо за заявами її президента Емануеля Макрона щодо підтримки України аж до можливої відправки військ, які різко контрастують з надто обережною політикою Німеччини, ще одного центру сили в Євросоюзі. Однак це ще не все. Попри те, що саме німці мають найбільшу в Європі економіку, французи, схоже, збираються наздоганяти їх і на цьому напрямку.

Принаймні ось одна важлива тенденція. Згідно зі свіжим дослідженням аудит-консалтингової компанії E&Y, саме Франція торік була найбільш популярною в іноземних інвесторів країною на європейському континенті. І це відбувається п´ятий рік поспіль!

Торік у Франції були профінансовані 1194 проекти за рахунок закордонного капіталу. І хоча це менше на 5%, ніж роком раніше (варто зважити на скрутний для Європи час), у найближчих конкурентів — Великої Британії та Німеччини — кількість відповідних проектів скоротилася на 6% та 12% відповідно.

"Навички, інфраструктура та ринок є основою привабливості Франції", — йдеться у звіті E&Y. Аналітики пов´язують успіх країни з реформами Макрона, який полегшив створення компаній домігся змін до трудового законодавства. В аудиторській компанії вважають, що місцеве правове та регуляторне середовище більше не є основною перешкодою для інвестицій.

Варто додати, що головні конкуренти за іноземні капітали тримаються близько до Франції. Так, хоча Британія як країна поступається перед лідером, саме Лондон був названий найкращим європейським регіоном для іноземних інвестицій.

Нарешті, загострюється конкуренція й за капітали з-поза Атлантики. Торік кількість європейських проєктів, профінансованих за рахунок американських грошей, становила 1058, що на 15% менше порівняно з попереднім роком і на 29% менше порівняно з 2019 р. А чому? Тому що США взялися підтримувати свого виробника. E&Y пов´язує переорієнтацію американських інвесторів на внутрішні проекти із законом про зниження інфляції — про цей та інші аспекти промислової політики адміністрації Джо Байдена ми писали в одному з минулих випусків.

Не до свята: європейські працівники втрачають права

Не тільки інвестиції та капітал мають значення. Економіку країн можна оцінювати і з погляду працівників. Є привід про це поговорити. На тижні, що минає, світ відзначав День праці (Labour Day), традиція якого тягнеться ще від протестів чиказьких робітників кінця XIX і не прив’язана до "радянського спадку", як іноді можна почути в Україні. Торік ми писали, чому це свято набуло нової актуальності в сучасному світі. А зараз наведемо свіжу публікацію Europian Correspondent — журналісти візуалізували дані Міжнародної конфедерації профспілок (ITUC) про порушення прав найманих працівників у Європі:

Отже, тенденція до погіршення трудових прав продовжується: у 2023 р. в багатьох країнах відбувалися неодноразові порушення, такі як розгром профспілок. А зростання зайнятості на платформах типу Uber або Deliveroo підриває практику колективних переговорів щодо умов праці.

У Білорусі і Туреччини взагалі найгірші показники не тільки в Європі, а й усьому світі. Все через практику цілеспрямованих арештів профспілкових активістів, придушення страйків, а також систематичного розгону профспілок.

Висновок невтішний: чимало європейських працівників поки що не мають приводу для святкування.

Варто додати, що даних про Україну тут не наводиться — зрозуміло, що під час гарячої фази війни вони просто не відображатимуть довгострокових тенденцій (втім, суперечливе обмеження прав працівників у нас відбулося з початку повномасштабного вторгнення, про що ми також писали у згаданому вище матеріалі).  

Китай наздоганяє США за військовими витратами

Як порівняти військові витрати США і Китаю? Здавалося б — подивитися на офіційну статистику: США у 2022 р. відзвітували про $742,2 млрд, а Китай — про $219 млрд. На графіку нижче показано, як виділяються такі вкладення в оборону у глобальному масштабі (Україна, до речі, на 11 місці із $44 млрд). Та не все так просто. Як бачимо, розмір китайського військового бюджету кратно зростає на оцінках Розвідувального співтовариства США — до $700 млрд та Американського інституту підприємництва — до $711 млрд.

Військові витрати за країнами, $ млрд

Свіже дослідження цього інституту (з якого й узята інфографіка) доводить, що заявлені офіційно оборонні витрати Китаю не відображають реального стану справ щонайменше через два фактори:

• Економічний. У Китаї в рази нижчі ціни та оплата праці. Отже, за ту саму суму можна виробити більше зброї й амуніції та утримувати більше військових. Зрештою, нас же цікавить не скільки грошей було номінально виділено, а наскільки потужними стали армії.
• Політичний. Пекін просто приховує частину військових витрат. Зокрема, він не класифікує так фінансування Народної озброєної поліції, берегової охорони чи космічних сил.

Структура військових витрат США і Китаю з поправкою на економічні і політичні відмінності, $ млрд

У дослідженні є ще один важливий висновок. Майже рівні витрати — на користь Пекіну. Адже США мають балансувати між конкуруючими пріоритетами в Індо-Тихоокеанському регіоні та багатьох інших місцях, розпорошуючи свій бюджет на кілька реальних чи потенційних театрів бойових дій. "Тим часом кожен юань, який Китай інвестує у свою армію, безпосередньо зміцнює його регіональну бойову міць в Азії", — констатують в Американському інституті підприємництва. 

Генеративний ШІ зробить міста ще розумнішими

Уже нікого не здивуєш концепцією розумних міст (smart сity) — це коли цифрові технології, впроваджуються в усі міські функції, щоб ресурси використовувалися оптимально, а мешканці раділи найкращим сервісам. Існують глобальні рейтинги розумних міст, а їхні елементи створюються й в Україні, зокрема Києві. Однак зі стрімким розвитком генеративного штучного інтелекту (ГШІ) відкриваються нові можливості і в цій сфері. Директор відділу розумних районів корпорації JTC Джеймс Тан розповів азійському виданню GovInsider, яких новацій варто очікувати в майбутньому, принаймні у Сінгапурі, де працює його компанія.

Це може бути додаток у формі персонального компаньйона, який буде орієнтувати користувача по місту — куди піти, що робити, де припаркуватися тощо (до речі, дещо подібний проект — з великою мовною моделлю ChatGPT у ролі гіда — вже реалізується у Дубліні).

Додатки з ГШІ можуть стати робочим інструментом для менеджерів та працівників на підприємствах. Тут вимальовується ціла картина новітнього робочого процесу. На передових підприємствах (такі приклади вже є й в Україні) створюються цифрові двійники виробництв. Це 3D-копія реальних потужностей, сформована на базі інформації, яка оперативно передається з установлених всюди датчиків. Така технологія дозволяє, наприклад, у реальному часі робити профілактичне обслуговування і моделювати завантаження обладнання тощо. Коли ж велика мовна модель інтегрується в цифрового двійника, менеджерам об'єктів більше не потрібно буде "переміщатися через цілу низку інтерфейсів", пояснює Тан. Наприклад, вони зможуть просто "запитати платформу", який ліфт потребує обслуговування та яка ймовірність його поломки… Власне це стосується не тільки менеджерів, які наглядають за виробництвами. "ШІ, з яким потрібно просто поговори, зможе подати заяву на відпустку, забронювати кімнату для переговорів, скласти щось для вас і поліпшити ваш робочий процес".

Генеративний ШІ може допомогти архітекторам виявляти структурні проблеми на будівництві та забезпечувати відповідність проєктів нормам і правилам. А менеджерам з управління нерухомістю він спростить оцінку структурної цілісності будівель у довгостроковій перспективі.

У довгостроковій перспективі держустанови зможуть створити персональних помічників з ШІ, які допомагатимуть громадянам сплачувати податки, подавати заявки на житло та отримувати талони на паркування. До речі, один з таких проектів — Bürokratt — зараз реалізується в Естонії, це віртуальний асистент на базі ШІ, якого громадяни можуть використовувати для доступу до цифрових послуг.

Компанія, яку представляє Тан, планує за допомогою генеративного ШІ створити навіть цифрового двійника цілого району. У цій розумній екосистемі можна буде запускати симуляції майбутніх забудов, розгортати смарт-сервіси, тестувати нові реалії,як-от автономні транспортні засоби, а дані та предиктивна аналітика загалом допоможуть поліпшити повсякденне життя. 

Банкрутство і процвітання: дивна економіка шведського столу

Як відомо, деякі заклади харчування покладаються на модель шведського столу: плати фіксовану ціну — їж скільки схочеш. Але одні такі ресторани банкрутують, бо клієнти масово накидаються на "безлімітні" продукти, а інші, навпаки, процвітають. У чому справа, з’ясував бізнес-колумніст Financial Times Джон Гапер.

Так, американська мережа мережа Red Lobster потрапила в скруту, через те, що клієнти розмітали "безлімітних лобстерів", а от люксові заклади типу Les Grands Buffets у Нарбоні чи Caesars Palace у Лас-Вегасі почуваються дуже добре, хоча пропонують розкішні бенкети з необмеженими порціями фуа-гра, устриць і шампанського.

Автор наводить кілька пояснень. По-перше, начебто настав період так званої К-економіки: бідні біднішають, багаті багатіють. Тоді зрозуміло, чому найзаможніші охоче платять високу ціну за вхідний квиток на розкішні бенкети. По-друге, така ціна допомагає покрити витрати люксових ресторанів на тих клієнтів, що захочуть наїстися від пуза. Ну, й нарешті багаті відвідувачі, як правило, не зосереджені на тому, щоб мати вигоду — тобто спожити на більше грошей, ніж заплатили.

У масовому сегменті все навпаки, особливо коли йдеться про акції на конкретну страву. Така вигідна пропозиція неодмінно приверне багато клієнтів, які полюбляють саме цю страву та збираються досхочу нею наїстися. Однак і масовим ресторанам все-таки можна дати пораду: робити шведські столи не з лобстерів, а з якоїсь дешевої нарізки — це приверне той сегмент покупців, що спускається по низхідному штриху К-економіки. У такому випадку ресторан не витрачатиметься на ненаситних любителів дорогого продукту, але зможе заробити за рахунок великого обсягу продажів.

Отже, бізнес-модель "шведський стіл" може працювати в різних сегментах, але потребує прискіпливого калібрування.